Дитячий суїцид: поведінкові прояви, основні причини, індикатори, кроки допомоги. 

Дитячий суїцид: поведінкові прояви, основні причини, індикатори, кроки допомоги. 

Самогубство (суїцид) – це усвідомлене позбавлення себе життя. Загальною метою суїциду є пошук рішення розв’язання життєвої проблеми. Суїцидальна поведінка – поняття більш широке, яке, окрім суїциду, включає суїцидальні замахи, спроби та прояви. Суїцидальну поведінку найчастіше пов’язують з життєвою або психологічною кризою особистості. Життєву кризу часто розуміють як емоційні компоненти переживання особистістю перешкод на шляху задоволення її найважливіших життєвих потреб, тобто таких перешкод, коли людина не може усунути звичайними способами вирішення проблем, відомими їй з життєвого досвіду. Оскільки в підлітків життєвого досвіду недостатньо, то й засобів подолання життєвих криз теж недостатньо. Тут необхідна стороння допомога – друзів, батьків, шкільного психолога.

За статистикою ВООЗ, самогубство є третьою головною причиною смертності серед молодих людей у віці від 15 до 19 років. ЧОМУ?

1. Фізіологічні зміни
2. Нестабільний емоційний стан.  
3. Надмірна тривожність, розгубленість, страх та  сумніви.
4. Імпульсивне прийняття рішень. 
5. Недостатній досвід(відсутність досвіду) у вирішенні проблем. 

Додаткові фактори:

1. Стрес від війни
2. Обмежені можливості спілкування
3. Порушення інстинкту самозбереження

Вирізняють внутрішні та зовнішні  форми суїцидальної поведінки. Серед внутрішніх форм: суїцидальні думки, уявлення, переживання (сум, безнадійність, тривога, почуття провини), наміри, замисли, потяги.

Серед зовнішніх форм: суїцидальні спроби та завершені суїциди. У роботі з суїцидальною поведінкою буває складно розрізнити випадки, коли підліток має намір справді покінчити життя самогубством, а коли намагається у такий демонстративний  спосіб отримати любов, увагу, бажані речі, переваги.

Вчинення маніпуляції є наслідком того, що у сім’ї, де виховується підліток, не сформовано надійну прив’язаність до батьків або опікунів, і, як наслідок, у дитини відсутній досвід переживання глибоких почуттів, вона не може уявити, що відчувають інші люди.

Важливо пам’ятати: підлітки здійснюють суїцид у випадках, коли не бачать способів вирішення проблем або якщо спроби вирішення виявляються невдалими, а також тоді, коли у них різко загострюється відчуття безнадії.

Виділяють такі індикатори суїцидальної поведінки: комунікативні та  поведінкові. 

Комунікативні індикатори:

• прямі повідомлення про суїцидальні наміри: «Я хочу вбити себе», «Я збираюся покінчити життя самогубством»;
• непрямі повідомлення: «Я більше не буду проблемою», «Якщо зі мною щось трапиться, я хочу, щоб ви знали…»;
• жарти, іронічні висловлювання про бажання померти, про безглуздість життя тощо;
• написання однієї або кількох передсмертних записок;
• прослуховування тематичної музики щодо питань смерті;
• складання заповіту, роздача особистих речей;
• прямі чи опосередковані висловлювання про суїцидальні наміри;
• сповільненість мови, заповнення мовних пауз глибокими вдихами, монотонність інтонації;
• відмова від спілкування з друзями і членами сім’ї, ізоляція від соціуму.

Поведінкові індикатори: 

• зміни звичок харчування та сну;
• втрата інтересу до звичної діяльності, навчання, шкільних справ; проблеми з концентрацією уваги; відсутність реакції на похвалу;
• уникаюча поведінка та втеча;
• вживання алкоголю, наркотиків та інших психоактивних речовин;
• нехтування власним зовнішнім виглядом,  недотримання правил особистої гігієни;
• непотрібний, невиправданий ризик;
• одержимість ідеєю смерті, зосередження уваги на бажанні померти;
• скарги на фізичне нездужання, наприклад, болі в животі, головні болі, сильну втому, що часто пов’язано з пригніченим емоційним станом; 
• ознаки агресії, спрямованої провини, систематичне самозвинувачення;
• підвищена тривожність; перепади настрою;
• здійснення різноманітних ритуалів прощання;
• самоушкодження; 
•  відсутність планів на майбутнє; втрати сенсу життя

Попередження підліткового суїциду: КРОКИ ДОПОМОГИ

Щоб попередити суїцид, вчителю потрібно постійно спостерігати за підлітками та зважати на зазначені вище фактори. У разі виявлення ризику суїциду, варто дотримуватися базових правил реагування:

1.Надати емоційну підтримку: вислухати підлітка, не намагаючись його заспокоїти та не знецінюючи його хвилювань фразами на кшталт «Перестань думати про дурниці», «Все буде добре», «Все налагодиться».

2.Валідувати страждання: визнати та прийняти думки, емоції та переживання підлітка, уникати засудження, показати, що дитина має право на почуття, навіть якщо дорослому їх складно зрозуміти і прийняти. Не варто в обговореннях замовчувати тему суїциду. Разом з тим необхідно намагатися не показувати власного збентеження та страху.

3. Сприяти стабілізації емоційного стану: запропонувати підлітку прості техніки екстреного емоційного відновлення, дати йому можливість висловити думки та почуття, при цьому важливо звертати увагу на комунікативні маркери того, як підліток говорить про свою можливу смерть, наприклад:

«Я помру і все скінчиться» — вказує на більш високий ризик смерті від самогубства;

«Мені здається, що я опинюся в лікарні» — на помірний ризик самогубства;

«Я не хочу вмирати, я хочу, щоб мої страждання закінчилися» — менший ризик смерті від  самогубства.

4. Активувати захисні фактори: важливо допомогти підлітку знайти якомога більше ресурсів стійкості, щоб подолати суїцидальні думки та зменшити ризик вчинення самогубства. Для цього можна застосовувати питання на кшталт:

• Що дозволяє тобі почуватися в безпеці?

• Що могло би допомогти тобі почуватися краще?

• Поряд з ким ти почуваєшся спокійніше та впевненіше? 

• Хто з людей у твоєму оточенні може підняти тобі настрій або покращити твій емоційний стан?

• Які заняття допомагають тобі стабілізувати емоційний стан, покращують настрій?

• Яка підтримка могла би стати найбільш корисною для тебе прямо зараз?

5. Скласти антикризовий план та організувати коло підтримки: необхідно разом із підлітком проговорити можливі дії у випадку повернення суїцидальних думок, скласти перелік тих людей, до кого можна звернутися за допомогою, надати перевірені телефони довіри або лінії психологічної допомоги, домовитися про те, кого ще можна залучити у кризовій ситуації.

6. Контролювати ситуацію: спостерігати та відслідковувати динаміку поведінки та емоційного стану підлітка. 

Якщо ризик суїциду оцінюється як помірний, високий або екстремальний, слід негайно залучити до вирішення ситуації батьків/опікунів або представників близького оточення, яким довіряє підліток, а також фахівців з ментального здоров’я.